EGO3

Кожного з нас щось вирізняє з натовпу, всіх нас щось об’єднує. EgoЇсти люблять себе, люблять неповторні особливості в собі і в інших. Улюблені страви, музика, книги, свій стиль і своє місце в житті, власні погляди і власні правила гри – це те, що цінується в собі найбільше – своє Я. Ми вирішили поділитись цим з Вами, розказати про наш настрій, наші зацікавлення і смаки. Щотижня ми розповідатимемо про одну книжку, музичний диск і кінострічку, що нас зацікавили. Ми не рекламуємо і не даємо порад, ми просто ділимося враженнями в дружньому колі. Адже ми з Вами ЕgоЇсти, і обираємо поживу для роздумів з великою любов’ю до свого Я. І цей огляд буде називатись "Ego3".

Куратор розділу Ростислав Соколовський – арт-критик, головний редактор журналу «РОТТ»





Архів оглядів Ego3

Фільтр матеріалів




Обзор, № 1, Декабрь 2008


“Paranoid park”

Режисер: Гас Ван Сент

Шкільний вік – самий ніжний із всіх. З ними пов’язано більше всього спогадів, він дав нам купу плодів для роздумів і в якійсь мірі зробив з нас тих – ким ми є зараз. Підліток-скейтер проживає день за днем, ходить в школу, катається і уникає побачень зі своєю дівчиною. В один прекрасний момент вони з другом вирішують попасти в нове місце тусовок своїх друзів-скейтерів – в «Параноід Парк». Це величезний парк для катання на дошці, спілкування і марнування життя. Там наш герой зустрічає нових друзів, одночасно стає свідком абсолютно неочікуваної смерті одного із працівників залізниці, на якій він опинився випадково. Природно, як будь-який підліток він до смерті лякається, тікає додому і багато думає про те, що довелося побачити. Але смерть не кульмінація фільму, так само як і не основна його ідея – скоріше обставина, яку потрібно пережити.
Хлопець нервує, роздумує, і  при цьому поводиться трохи дивно, але характерно для свого віку. У фільмі не буде диких криків, жалісного пробачення чи актів самокатування. У фільмі показане життя – життя очима підлітка.



Yonderboi Splendid isolation (2006)

Що ви знаєте про Угорщину? Чи знаєте ви що не будь про угорську музику? А про угорський тріп-хоп?
Yonderboi – група з Угорщини, яка власне грає тріп-хоп. По суті, основою і центром групи є угорський юнак Ласло Фугораши (László Fogarasi Jr.), який народився в Угорщині в недалекому 1980-му (на фото).
Звучання команди не має якихось радикальних відмінностей від західних колег, хоча рівень самої групи дуже високий.
Музика Yonderboi сповнена всіляких стилістичних особливостей, починаючи з інтерпретацій популярних радянських лейтмотивів в сучасній манері і закінчуючи частим впровадженням угорської мови в загальну структуру пісні. З приводу вокалу все ще різноманітніше. Як властиво тріп-хопу, в піснях бере участь велика кількість запрошених вокалістів і музикантів, так що одноманітною музику Yonderboi неможливо назвати.
Підходить під будь який настрій, погоду і пору року.  



Алекс Гарленд
"Пляж"

Блискуча книга, яка зробила свого автора зіркою літератури. Його переклали багатьма мовами і навіть екранізували. (реж. Денні Бойл, в гол. ролі Леонардо Ді Капріо).
Відразу скажу – після прочитання книги з’являється непереборне бажання переглянути фільм, який до книги не те щоб недотягує, але нівелює психологізм і красу роздумів, яка так захоплювала під час прочитання.
В книзі ми  маємо справу з хлопцем, який любить поїздити екзотичними країнами ще незаповненими туристами, глобалізацією та іншими відштовхуючими для нашого героя факторами. В один прекрасний день юнак відкриває для себе те, що, по суті, давно шукав – безлюдний острів, зі своїми правилами і управлінськими нормами побудови буття. 
Сюжет цікавий, юнак в міру розумний і міру ліричний, обставини непередбачувані, країни екзотичні, одним словом повний набір того, що подобається і захоплює.
Але суть книжки лежить набагато глибше зелених пальм і ніжного  прибою. В книзі чітко промальована абсолютно нова форма буття, здавалось би, поза урядовими нормами, але в результаті виходить, що система присутня навіть там, не визначені  державні кордони…   



Чад Робертсон
Акварель, полотно

Персонажі його картин – звичайні, милі люди. В основному це діти.
Абсолютно мила дитина на полотні Чада Робертсона перетворюється на щось страшне, некрасиве і абсолютно неприємне.
Художник використовує акварель для нанесення відразу декількох зображень поверх першого (в даному випадку це створює ефект руху), що і створює дикий, нелюдський вигляд.
Хоча, якщо придивитись уважніше, то ми побачимо, що нікого, крім милої дитини, на ній немає.
Ось на що нас перетворюють рухи.



Залишити коментар до огляду



Нік:
Коментар:
 


 
vengr
26.01.2009

o4en sovetuu etu neobi4nuu muziku





perev
26.01.2009

классные картины!







 
© 2006 «EgoЇсти»
Всі права захищені